Пресса

Яке джерело фосфору обрати?

28 Травня 2020

Фосфорні добрива незамінні і необхідні у системі живлення культур, адже кожен розуміє необхідність фосфору для рослин на початку вегетації для активного розвитку кореневої системи, стимуляції засвоєння азоту та інших життєво важливих процесів. А враховуючи фактори, які обмежують його засвоєння з ґрунту (низькі температури ґрунту, можливість засвоєння сполук, що віддалені від кореня не більш ніж на 2-4 мм), необхідно свідомо підходити до вибору джерела фосфору і розрахунку доз добрив, щоб не допустити можливого дефіциту і не завдати шкоди урожаю. І якщо ринок гранульованих добрив для основного внесення переповнений фосфорними формулами, то для фермерів, що вирощують овочеву продукцію на краплинному зрошенні основними фосфоровмісними продуктами на початкових етапах розвитку залишаються 3 варіанти: моноамоній фосфат (МАР), ортофосфорна кислота і фосфат сечовини (UP). Досить часто бажання зекономити у фермера бере верх і він обирає найдешевше джерело фосфору – ортофосфорну кислоту. Тому, давайте розберемося, чи дійсно ця економія виправдана з хімічного і агрономічного погляду?

Почнемо з традиційних азотно-фосфорного та фосфорно-калійних добрива.

Особливості використання моноамоній чи монокалій фосфатів:

Недоліки використання моноамоній фосфату

Оскільки підкислюючи властивості даних сполук проявляються лише в дистильованій воді, то використання їх в якості підкислювача бакових сумішей абсолютно не ефективне. А враховуючи pH поливної води (зазвичай 7.5-8.5) та її сольове навантаження, підкислюючий ефект буде взагалі непомітним навіть для високочутливих приладів. Буферна ємність поливної води зазвичай помітно вища за буферну ємність моноамоній чи монокалій фосфатів.

Використання вільних моноамоній та/або монокалій фосфатів у бакових сумішах потребує обов’язкового використання додаткових компонентів, що володіють значно більш сильними підкислюючими властивостями, що накладає додаткові матеріальні витрати та технічні труднощі.

Перейдемо до найрозповсюдженішого і найдешевшого джерела фосфору – ортофосфрної кислоти.

Особливості ортофосфатної кислоти:

Недоліки використання вільної ортофосфатної кислоти:

Загальні недоліки використання ортофосфатної кислоти випливають із її особливостей використання та властивостей даної кислоти як досить агресивної хімічної сполуки.

Ортофосфатна кислота у вільному виді не може бути використана як джерело фосфору з багатьох причин:

  1. Як і будь-яка інша сильна кислота, вільна ортофосфатна кислота вже в незначних концентрація здатна закислити бакову суміш настільки, що її використання стає несумісним з життям оброблюваних рослин. Всі рослини загинуть в короткий термін від опіків кислотою.
  2. Оскільки дана кислота у переважній більшості доступна та використовується у виді концентрованих розчинів 75% та 85%, це створює додаткові труднощі для розрахунків перед внесенням. Адже, якщо не враховувати густину, з вірогідністю у 100% рослини отримають кислотний опік, а аграрій втрату урожаю.
  3. Неможливо використати вільну ортофосфатну кислоту в якості джерела фосфору, оскільки токсичний ефект даної речовини настає в тисячі разів раніше, аніж дотягнеться дієва концентрація фосфору в баковій суміші.
  4. Застосування вільної ортофосфатної кислоти з метою удобрення спричиняє стрибкоподібне зростання електропровідності бакової суміші і ґрунтового розчину. Для рослин це загрожує сольовим шоком, навіть за низької концентрації елементів живлення в ґрунті. Такий ефект виникає через те, що ортофосфатна кислота (як і будь-яка інша сильна кислота, наприклад нітратна) – дуже сильний електроліт. Це означає, що електрична провідність навіть абсолютно чистої води зростає стрибком від нуля до значних величин. Ґрунтові розчини, які за звичайного стану є слабкими провідниками струму в один момент набувають властивостей електропровідності деяких металів. Це загрожує як рослинам (особливо при внесенні таких бакових сумішей у прикореневу зону), так і власне ґрунтам. Рослини отримують сольовий шок і втрачають здатність всмоктувати воду та поживні речовини через корінь (як наслідок в’януть і повернути їх до життя зазвичай вже неможливо), а ґрунтовий буфер повністю втрачає свою катіонну ємність. Елементи живлення стрімко переміщуються до більш глибоких шарів ґрунту (зростання електропровідності спричиняє іонізацію неорганічних сполук у ґрунті та їх переміщення по градієнту концентрації з області від більшої до меншої концентрацій). Як наслідок – поверхневий родючий шар втрачає свою родючість. Ґрунт стає бідним та непридатним до використання без спеціальних тривалих заходів по відновленню родючості. Додаткового негативного впливу від стрибкоподібної зміни електропровідності ґрунтового розчину зазнають ґрунтові бактерії, які можуть жити, розвиватись та виконувати свої ґрунтоутворюючі функції та перетворювання одних форм азоту в інші не лише у вузькому діапазоні pH, електропровідності, температури, вологості, щільності, але й у вузькому діапазоні забезпеченості ґрунту елементами живлення. В результаті ґрунт одночасно починає втрачати самовідновлювальні властивості та родючість.
  5. І на останок, будь-які вільні кислоти є токсичними для органічних молекул та можуть призводити до денатурації білків. Усі клітинні мембрани усіх живих організмів (включаючи бактерій і навіть вірусів) – утворені ліпопротеїновим комплексом із включеннями транспортних, сигнальних та інших білків спеціального призначення. Всі ці органічні молекули надзвичайно тендітні та чутливі до зміни pH і електропровідності. Короткочасний вплив будь-якою сильною вільною кислотою на такі молекули (до кількох секунд) – призводить до тимчасової оборотної денатурації. Такий ефект проявляється, як слабкий опік, подібно до почервоніння або свербіння. На відновлення початкової функціональності уражених білків іноді необхідно кілька діб. Більш тривалий вплив на білки кислотою призводить до незворотного згортання білків і уражені клітини гинуть. Якщо кількість загиблих клітин значна, а виконувана ними функція в організмі втрачена – гине весь організм. Для рослин пошкодження кореневих волосків – означає повне припинення функцій всмоктування води та поживних речовин і загибель.

І закінчимо ексклюзивним добривом на ринку України – фосфатом сечовини (UP).

Особливості використання фосфату сечовини (UP)

Недоліки використання фосфату сечовини (UP)

Єдиним недоліком, який зазвичай бачать аграрії, коли їм пропонують використовувати безпечний UP, у порівнянні з вільними кислотами, – дещо вища ціна.

Але, якщо згадати наступні моменти, то стане все зрозуміло:

  1. Вільні кислоти – НЕ Є ДОБРИВАМИ, це сировина для хімічної промисловості. На противагу їм, UP – сертифіковане добриво!
  2. Вільні кислоти – містять лише один елемент живлення, і той внести у необхідній кількості неможливо (за вищезазначених причин),на противагу UP, що містить одразу два елемента живлення у значній кількості! Аграрій економить на додаткових закупках амідної форми азоту, одночасно контрольовано і безпечно підкислює бакову суміш. Рослина отримує не лише необхідні елементи живлення, але й стабільний необхідний рівень pH та електричну провідність, без шкоди родючості ґрунту.
  3. Безпечність використання вільних кислот в аграрній сфері ніхто вам гарантувати не буде, а безпечність використання UP, як добрива з підкислюючими властивостями гарантоване сертифікатом виробника.

 

Вибір очевидний!